Зажурилась Дівчина-Весна

Зажурилась дівчина-весна:

чом тепла нема, тепла нема.

Де те сонце, що мені світило,

коли я сюди мала ступила.

Я прийшла маленька і смілива,

сонну землю квітами укрила.

З-під землі травичку діставала.

Всіх птахів із вирію вертала.

До дерев рукою доторкалась,

їм листочки щедро дарувала.

Дарувала цвіт, барвисті квіти,

щоб раділи з цього малі діти.

Всіх людей у поле закликала,

щоб людина землю засівала.

Щоб садили квіточки дівчата,

і клепали коси всі хлоп'ята.

Вербам коси довгі дарувала.

Соком із берези частувала.

На свята у церкву закликала,

щоб людина Богу шану дала.

На пасовиська вела отару.

Дарувала дощ й веселок пару.

Вечорами пісні я співала.

Щоб мене людина пам'ятала.