Пори року зібрались

Вже хлюпоче річечка і шумить вода.

Б'є об хвилю хвилечка - бо прийшла весна.

Жартівлива дівчинка в зелені й вінку

заспіває з птахами пісеньку свою.

Вже бруньки посіялись на гілках дерев.

Пригріває сонечко на моє лице.

Посходила травонька посеред полів.

Закликає жайвір знов в поле трударів.

Поспішає житечко сходити скоріш.

Йде з дарунком літечко де росте комиш.

А літо йде з піснями, із квітами, з лугами,

із вишнями, папрівками, малиною, горіхами,

із сонцем та із грозами, дощем, громами, возами,

із сіном, з кошевицею, із ярою пшеницею.

Із бджолами та медом. Солодким соком. Спекою.

Із літніми купаннями. Святами та вітаннями.

Та скоро із-за соснами, зустрінем тихо осінь ми.

Золотиста осінь золотом кида.

Всюди де погляне лиш - фарба золота.

Жовте поле і лужок, жовте сонце і пеньок.

А на руки я візьму жовтий колос і бджолу.

Я загляну в жовтий сад - жовті груші й виноград.

А під жовтий знов листок, заховався десь грибок.

Тільки жаль чомусь мені: хмари чом не золоті?

От тоді були б дива: жовтий дощ і хмара вся!

Жовті в осені думки. Йде зима - несе сніги.

А зима усіх маляток закликає до санчаток.

Кличе всюди: Гей, пора! Йдуть сніги і холода.

Кличе також завірюху: замети усе подруго.

А ти старий морозище, вже не спи, бо вітер свище.

Пощипай усіх діток, заморозь річки, ставок.

Бо весела дітвора тут кататися прийшла.

Мерзне зайчик у норі. Білу шубку дам тобі.

А в барлозі спить ведмідь. Смокче лапку в заметіль.

Так проходять місяці. Вже змінились пори всі.

Та приходить знов весна. Все спочатку почина.